Корисні посилання щодо теми антибулінгу

Фільми про булінг та шляхи подолання

ПОРАДИ БАТЬКАМ ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ БУЛІНГУ

• Говоріть і слухайте вашу дитину щодня! Запитуйте, як ми­нув день у школі: що було на уроці, перерві, дорогою до та зі школи. Питайте про одно­літків.
• Хваліть і заохочуйте дитину. Допоможіть їй пишатися свої­ми досягненнями та відмінностями. Впевнені в собі діти рідше стають мі­шенню для булерів.
• Шукайте та роз­вивайте таланти і позитивні якості у вашій дитині. Це може допомогти їй самоствердитись.
• Якщо ви помічаєте, що поведінка вашої дитини може бути причиною булінгу, допоможіть їй змінити її, не зви­нувачуючи дитину. Розвивайте соці­альні навички своєї дитини.
• Підтримуйте кон­такт зі школою вашої дитини. Пові­домляйте в деталях фахівцям школи про всі випадки булінгу та беріть участь у розро­блянні плану дій школи стосовно випадку.
• Заохочуйте дитину до фізичної активності та занять спортом, оскільки фізичні вправи сприяють кращій фізичній координації та зменшують напруження, що підвищує самооцінку дитини та поліпшує відносини з однолітками.
• Батьки — найближчі люди. Заохочуйте дитину ділитись з вами своїми проблемами. Пам'ятайте, що їй може бути соромно та страшно. Запевніть її, що вона не одна, вислухайте її уважно й терпляче.
• Забезпечте дитині можливість отримати професійну психологічну підтримку.
• Дайте вашій дитині чітко зрозуміти, що булінгова поведінка — це серйозно, і ви не терпітимете такої поведінки в майбутньому.
• Установіть чітку сі­мейну систему пра­вил. Наслідки за по­рушення цих правил дитиною мають бути послідовними та не ворожими. Подавай­те власний позитив­ний приклад дотри­мання цих правил.
• Проводьте більше часу з дитиною. Слідкуйте за тим, як ваша дитина про­водить свій вільний час. Познайомтеся із друзями вашої дитини, дізнайтесь, як і де вони прово­дять час разом.
• Підтримуйте контакт зі школою. Підтри­муйте та залучай­те зусилля школи щодо зміни поведін­ки вашої дитини.
• Підтримуйте таланти своєї дитини, до­помагайте їй роз­винути соціально прийнятну та менш агресивну поведінку.
• Говоріть і слухайте вашу дитину щодня!
• Проводьте більше часу в школі вашої дитини!
• Долучайтесь до батьківських ініціатив, шкільних свят, екскурсій, акцій і шкільних ярмарків з метою контролю та моніторингу атмо­сфери в школі, по­ведінки дітей.
• Будьте гарним прикладом! Щоразу, коли ви агресивно спілкуєтеся з, будь-ким — ваша дитина вчиться, що булінг є нормальним ставленням.
• Будьте впевненими, чи правильно розуміє ваша дитина, що таке булінг!
• Чітко поясніть дитині, що це за поведінка, що вона є не прийнятною і що це ненормально бути агресором, потерпати від знущань або спостерігати, як із когось знущаються.

Створюйте здорові ненасильницькі звички! Почніть якомога раніше вчити дітей того, чого не можна робити (штовхати, дражнити) і що необхідно робити (бути добрим, привітливим, толерантним). Також навчіть дитину, що робити, якщо вона або хтось інший опинився об'єктом знущань (звернутись до дорослого, попросити агресора зупинитись, проігнорувати задирання й піти).

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.     

Форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей;
• кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Характеристика агресорів

Д. Ольвеус визначає такі типові риси учнів, схильних ставати агресорами:

• відчувають сильну потребу панувати і підпорядковувати собі інших учнів, домагаючись таким шляхом своїх цілей;
• імпульсивні і легко приходять в ярість;
• часто зухвало і агресивно поводяться по відношенню до дорослих, включаючи батьків і вчителів;
• не відчувають співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, то вони зазвичай фізично сильніше за інших хлопчиків.

        Дослідник виділив наступні мотиви діяльності агресорів:

• бажання мати владу і домінувати над іншими учасниками групи;
• у зв'язку з особливостями сімейного виховання, такі діти володіють високим рівнем агресивності: успішні агресивні дії дозволяють їм відчувати задоволення;
• агресор може отримувати від жертви підкріплення насильницьких дій у вигляді грошей або цінних предметів;
• агресивна поведінка в багатьох класах гарантує високий соціальний статус у групі;
• контроль інших шляхом фізичного впливу або вербального залякування;
• низький рівень емпатії;
• в дитинстві часто були свідками агресивних моделей поведінки;
• озлоблені та мстиві; неадекватно сприймають дії інших як ворожі та загрозливі;
• виховувались в родині з бідними моделями комунікації з іншими людьми;
• мають більші шанси опинитись в асоціальній або кримінальній групі;
• мають досвід негативної моделі вирішення конфліктів батьками;
• вважають, що агресія – єдиний шлях підвищити свою самооцінку;
• страждають від фізичного та емоційного насильства вдома;

Характеристика жертв булінгу

Тривалий стан тривоги може призвести до різних психічних розладів: депресії, неврозів та фобій. Крім того, постійна тривожність викликає різноманітні поведінкові порушення – адиктивну, суїцидальну, антисоціальну, аутичну поведінку особистості. Часто, у жертв булінгу розвиваються різного роду адикції – алкогольна, наркотична, тютюнова, які сприяють зменшенню тривоги та психологічної напруги. Невчасна або некомпетентна допомога жертвам булінгу призводить до тяжких порушень поведінки, вкрай до делінквентної, коли особа з категорії «жертв» переходить до категорії «агресорів». Тривале знущання та цькування помітно впливає на комунікативну сферу особистості. Так, у жертв булінгу спостерігається розпад комунікативних вмінь, відсутність бажання або страх спілкуватися з іншими. Вкрай негативними наслідками тривалого булінгу є порушення функцій мовлення – втрата здатності чітко вимовляти та зв’язувати слова і словосполучення, заїкання, нерозбірливість мови через страх критики або кепкування однолітків. Жертва шкільного булінгу зазвичай переживає широкий спектр емоцій: безпорадність, відчай, страх, гнів, фрустрацію, приниження, самотність, відчуженість та ін. Визначити, що учень переживає подібні стани можна за такими індикаторами як раптова хвороба або прогули, часті зміни настрою, безсоння, відмова від їжі, відчуженість, неуважність, втрата інтересу до школи та навчання, залучення до бійок, зміна кола спілкування, уникнення їдальні та шкільного подвір’я, страх дороги до школи (прохання провести до школи та забрати з неї), наявність синців та подряпин, постійна втрата кишенькових грошей та особистих речей.

Шляхи попередження булінгу в освітньому середовищі

1. Вдосконалення та забезпечення нагляду за дітьми в школі та поблизу неї (необхідна достатня кількість дорослих під час обідів, перерв у разі виникнення конфліктних ситуацій між учнями, що потребують втручання).
2. Залучення учнів до процесу створення та встановлення правил поведінки в класі.
3. Впровадження соціальних підкріплень для бажаної позитивної поведінки та санкцій для небажаної агресивної поведінки.
4. Регулярне проведення «форумів» для учнів з метою розробки, уточнення та оцінки правил антибулінгової поведінки.
5. Проведення зборів для батьків класів (кількох класів) з метою поліпшення сімейної комунікації та інформування стосовно превентивної діяльності школи.     
6. Зміна або вдосконалення окремих аспектів поведінки тих учнів, які стали жертвами булінгу або агресорами. Так, бесіди з учнями-агресорами передбачають: роз’яснення, що булінг є неприйнятним; попередження про негативні наслідки для учня у випадку повторних актів скоєння булінгу.  Індивідуальні бесіди повинні включати вияснення епізоду булінгу («Як почалась ситуації булінгу?», «Що відбувалось?», «Чим це закінчилось?», «Хто і як брав приймав в цьому участь?» тощо). У роботі з жертвами булінгу може надаватисяінформація стосовно плану дій вчителя/шкільного психолога/адміністрації щодо покарання агресора; переконання жертви завжди і негайно повідомляти про нові епізоди булінгу працівникам школи.

Поради для різних ситуацій, пов'язаних з булінгом.

Якщо ти є жертвою булінгу:

1. Не мовчи. Розкажи про це комусь, кому довіряєш. Це може бути батько, мати, інший родич, вчитель, шкільний психолог, друг або навіть гаряча лінія довіри. Ти не повинен/повинна справлятися з цим сам/сама.
2. Не звинувачуй себе. Булінг – це не твоя вина. Агресор обирає жертву, щоб відчути владу, а не тому, що з тобою щось не так.
3. Намагайся зберігати спокій. Агресори часто провокують емоційну реакцію. Якщо ти не покажеш страху, злості чи розгубленості, булеру може стати нецікаво.
4. Відповідай спокійно та впевнено. Іноді просте "Ні", "Відчепися від мене" або "Мені це не подобається" сказане твердим голосом може зупинити булера.
5. Уникай ситуацій, де може статися булінг, якщо це можливо. Наприклад, ходи іншими коридорами, гуляй у компанії друзів.
6. Зберігай докази булінгу. Якщо це відбувається онлайн, роби скріншоти повідомлень, коментарів. Якщо це фізичний булінг, зафіксуй час, місце та обставини. Ці докази можуть допомогти дорослим втрутитися.
7. Знайди підтримку серед друзів. Спілкування з людьми, які тебе цінують і підтримують, допоможе тобі почуватися сильнішим/сильнішою.
8. Займайся тим, що тобі подобається. Хобі та заняття, які приносять радість, допоможуть відволіктися та підвищити самооцінку.
9. Пам'ятай, що ти не один/одна. Багато людей стикаються з булінгом, і є ті, хто готовий допомогти.
10.  Звернися за професійною допомогою, якщо емоційний стан погіршується. Психолог може надати підтримку та навчити стратегій подолання булінгу.

Якщо ти є свідком булінгу:

1. Не залишайся осторонь. Втручайся, якщо це безпечно. Іноді навіть просте "Припини це!" може зупинити булера.
2. Підтримай жертву булінгу. Скажи їй, що ти бачиш, що відбувається, і що ти на її боці. Запропонуй свою допомогу.
3. Повідом дорослим про те, що ти бачив/бачила. Розкажи вчителю, батькам або іншому відповідальному дорослому.
4. Заохочуй інших свідків також втрутитися або повідомити про булінг. Чим більше людей виступлять проти булінгу, тим легше його зупинити.
5. Не підтримуй булера. Не смійся над його жартами, не пересилай його повідомлення.
6. Створи у своєму колективі атмосферу нетерпимості до булінгу. Обговорюйте цю проблему з друзями та однокласниками.

Якщо ти той, хто булить інших:

1. Зупинися і подумай про свої дії. Як би ти почувався, якби хтось так поводився з тобою?
2. Зрозумій, що булінг – це неправильно. Це завдає болю іншим людям.
3. Поговори з дорослим, якому довіряєш. Розкажи про свої почуття та чому ти так поводишся. Можливо, тобі потрібна допомога, щоб впоратися зі своїми емоціями.
4. Вибачся перед тими, кого ти ображав/ображала. Щире вибачення – це перший крок до змін.
5. Намагайся ставитися до інших з повагою та добротою. Шукай позитивні способи взаємодії з людьми.
6. Знайди інші способи самоствердження, які не завдають шкоди іншим. Займайся спортом, творчістю, волонтерством.
7. Пам'ятай, що змінитися ніколи не пізно. Звернися за допомогою до психолога, якщо тобі важко впоратися самостійно.

Загальні поради для всіх:

• Будьте добрими та співчутливими до інших. Ставте себе на місце іншої людини.
• Поважайте відмінності між людьми. Усі ми різні, і це робить світ цікавішим.
• Просувайте культуру поваги та підтримки у своєму оточенні.
• Знайте свої права та обов'язки. У школах існують правила щодо булінгу, і ви маєте право на безпечне середовище.

Пам'ятайте, що боротьба з булінгом – це спільна відповідальність. Кожен може зробити свій внесок у створення безпечного та доброзичливого середовища.

Поради для батьків щодо булінгу.

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу:

1. Уважно вислухайте дитину. Дайте їй зрозуміти, що ви її підтримуєте і вірите їй. Не применшуйте її почуття.
2. Заспокойте дитину і запевніть, що це не її вина. Поясніть, що булінг – це неприйнятна поведінка агресора.
3. Не радьте дитині "дати здачі". Це може призвести до ескалації конфлікту та травмувати дитину ще більше.
4. Зберіть детальну інформацію про випадки булінгу. Запитайте, коли, де і як це відбувається, хто бере участь, чи є свідки. Якщо є докази (скріншоти, повідомлення), збережіть їх.
5. Зверніться до школи (вчителя, класного керівника, шкільного психолога, адміністрації). Розкажіть про ситуацію та вимагайте вжити заходів відповідно до шкільних правил протидії булінгу.
6. Співпрацюйте зі школою для розробки плану дій. Обговоріть, як можна захистити вашу дитину та зупинити булінг.
7. Підтримуйте емоційний стан дитини. Заохочуйте її говорити про свої почуття, проводьте з нею час, займайтеся улюбленими справами.
8. Зверніться за професійною допомогою до психолога, якщо дитина відчуває тривогу, страх, депресію або інші емоційні проблеми.
9. Навчіть дитину стратегій безпеки. Обговоріть, як вона може уникати небезпечних ситуацій, як реагувати на булінг (спокійно сказати "ні", піти, звернутися за допомогою).
10.  Підвищуйте самооцінку дитини. Заохочуйте її таланти та досягнення, підтримуйте її інтереси.
11.  Будьте терплячими. Вирішення проблеми булінгу може зайняти час. Продовжуйте підтримувати свою дитину та співпрацювати зі школою.

Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина булить інших:

1. Серйозно сприйміть цю інформацію. Не ігноруйте скарги або заперечення дитини.
2. Спокійно поговоріть з дитиною про її поведінку. Спробуйте зрозуміти причини її агресії (можливо, вона сама є жертвою булінгу або відчуває емоційні труднощі).
3. Поясніть дитині, що булінг – це неприйнятно і завдає болю іншим. Наголосіть на важливості поваги та співчуття.
4. Встановіть чіткі наслідки за булінг. Це можуть бути обмеження в розвагах, користуванні гаджетами тощо.
5. Навчіть дитину емпатії та соціально прийнятних способів спілкування. Обговорюйте різні ситуації та можливі реакції.
6. Заохочуйте дитину вибачитися перед тими, кого вона ображала.
7. Будьте прикладом позитивної поведінки. Демонструйте повагу та доброзичливість у своїх стосунках з іншими.
8. Зверніться за професійною допомогою до психолога, якщо поведінка дитини є стійкою та складно піддається корекції.
9. Співпрацюйте зі школою. Дізнайтеся про шкільні програми з профілактики булінгу та беріть у них участь.
10.  Приділяйте дитині більше уваги та часу. Намагайтеся зрозуміти її потреби та емоційний стан.

Загальні поради для батьків щодо профілактики булінгу:

• Створіть вдома атмосферу довіри та відкритого спілкування. Заохочуйте дитину розповідати про свої проблеми та переживання.
• Навчайте дитину поважати інших, незалежно від їхніх відмінностей.
• Розвивайте у дитини емпатію та співчуття. Обговорюйте емоції інших людей.
• Вчіть дитину розв'язувати конфлікти мирним шляхом.
• Слідкуйте за поведінкою дитини в соціальних мережах та онлайн-іграх. Кібербулінг також є серйозною проблемою.
• Підтримуйте зв'язок зі школою та іншими батьками. Обговорюйте питання булінгу та разом шукайте шляхи його подолання.
• Будьте обізнані щодо шкільних правил протидії булінгу.
• Пояснюйте дитині, що вона має право на безпечне та доброзичливе оточення.

Пам'ятайте, що ваша підтримка та активна участь є ключовими у боротьбі з булінгом та захисті вашої дитини.

Поради для вчителів щодо булінгу.

Створення безпечного та підтримуючого шкільного середовища:

1. Розробіть та впровадьте чітку шкільну політику проти булінгу. Вона повинна включати визначення булінгу, заборонені види поведінки, процедури повідомлення та розслідування випадків, а також наслідки для булерів.
2. Поширюйте інформацію про політику проти булінгу серед учнів, батьків та персоналу школи. Регулярно нагадуйте про неї на класних годинах, батьківських зборах та шкільних заходах.
3. Створіть атмосферу нетерпимості до булінгу. Чітко дайте зрозуміти учням, що будь-які форми булінгу є неприйнятними.
4. Навчайте учнів розпізнавати булінг. Обговорюйте різні форми булінгу (фізичний, вербальний, соціальний, кібербулінг) та їхні наслідки.
5. Розвивайте в учнів емпатію та співчуття. Використовуйте історії, рольові ігри та дискусії, щоб допомогти їм зрозуміти почуття інших.
6. Заохочуйте учнів повідомляти про випадки булінгу. Створіть безпечні та анонімні канали для повідомлень (наприклад, скриньки довіри, онлайн-форми).
7. Будьте уважними до змін у поведінці учнів. Тривожні сигнали можуть включати замкнутість, дратівливість, зниження успішності, відсутність бажання йти до школи, скарги на погане самопочуття.
8. Втручайтеся негайно, якщо ви стали свідком булінгу або отримали повідомлення про нього. Не ігноруйте проблему.

Реагування на випадки булінгу:

1. Вислухайте всі сторони конфлікту окремо. Дайте кожній дитині можливість розповісти свою версію подій.
2. Зберігайте спокій та об'єктивність. Не робіть поспішних висновків.
3. Зосередьтеся на поведінці, а не на особистості дитини. Поясніть, яка саме поведінка є неприйнятною та чому.
4. Застосовуйте наслідки, передбачені шкільною політикою проти булінгу. Будьте послідовними у своїх діях.
5. Надайте підтримку жертві булінгу. Запевніть її у своїй підтримці, допоможіть відновити почуття безпеки та впевненості. За потреби залучіть шкільного психолога.
6. Працюйте з булером, щоб змінити його поведінку. Спробуйте зрозуміти причини його агресії. Залучайте шкільного психолога та батьків для розробки плану корекції поведінки.
7. Навчайте булера соціально прийнятних способів взаємодії. Допоможіть йому розвинути емпатію та навички розв'язання конфліктів.
8. Залучайте батьків обох сторін до вирішення проблеми. Підтримуйте відкритий та конструктивний діалог.
9. Проводьте примирювальні зустрічі (медіацію) лише в безпечних ситуаціях і під контролем кваліфікованого фахівця. Медіація не є доречною у випадках серйозного булінгу або дисбалансу влади.
10.  Документуйте всі випадки булінгу та вжиті заходи. Це допоможе відстежувати проблему та оцінювати ефективність вжитих дій.

Профілактика булінгу на уроках та в позаурочний час:

1. Використовуйте інтерактивні методи навчання, які сприяють співпраці та взаємоповазі.
2. Створюйте позитивну атмосферу в класі, де кожен учень почувається цінним та прийнятим.
3. Навчайте учнів навичок спілкування, співпраці та розв'язання конфліктів.
4. Обговорюйте з учнями важливість толерантності та прийняття різноманітності.
5. Використовуйте літературу, фільми та інші навчальні матеріали для обговорення тем булінгу та його наслідків.
6. Заохочуйте учнів до участі в шкільних програмах та ініціативах, спрямованих на протидію булінгу.
7. Будьте прикладом позитивної поведінки. Демонструйте повагу та доброзичливість у своїх стосунках з учнями та колегами.
8. Підвищуйте свою обізнаність щодо проблеми булінгу, беручи участь у тренінгах та семінарах.
9. Співпрацюйте з іншими вчителями, шкільним психологом та соціальним педагогом для розробки комплексних програм протидії булінгу.
10.  Регулярно оцінюйте ефективність вжитих заходів та вносьте необхідні корективи.

Пам'ятайте, що ваша роль як вчителя є ключовою у створенні безпечного та сприятливого середовища для навчання та розвитку кожної дитини. Ваша увага, своєчасне реагування та послідовність у боротьбі з булінгом можуть мати значний позитивний вплив на життя учнів.